Автор: Скептик 18-04-2013 17:32:33

Політ на Місяць - 9, або летимо додому, але дуже тихо

Ми досить пробули на Місяці. Пора збиратися в зворотний шлях. Помилуємося наостанок разом з астронавтами останнього «місячного» «Аполлона» (А-17) місячними пагорбами і рівнинами з блакитною Землею над ними.

На фото прощальний погляд з Місяця: Земля над місячним горизонтом.

Показаний місячний пейзаж, знятий, за даними НАСА, астронавтами А-17 під час їх перебування на Місяці. Зверніть увагу на Землю. Багато хто знає, що Місяць при своєму русі навколо Землі, завжди звернений до неї однією стороною. З цієї причини Земля на небі місяця завжди знаходиться приблизно на одному і тому ж місці. Дуже барвисто описав це явище відомий популяризатор астрономії Я. І. Перельман:
«На нашому небі місяць сходить і заходить, описуючи свій шлях разом із зоряним куполом. На місячному небі Земля такого руху не здійснює. Вона не сходить там і не заходить, не приймає участі в стрункому, надзвичайно повільному ході зірок. Майже нерухомо висить вона на небі, займаючи для кожного пункту місяця цілком певне положення, в той час як зірки повільно ковзають позаду неї. Якщо Земля стоїть у зеніті якогось місячного кратера, то вона ніколи не покидає свого зенітного положення. Якщо з якогось пункту її видно на горизонті, вона вічно залишається на горизонті цього місця ... ».

Отже, місце розташування Землі на місячному небі однозначно визначається координатами місячної місцевості, з якої ми дивимося на Землю.

Місцем перебування астронавтів А-17 НАСА назвала район Таурус-Літтров. У цьому районі Земля завжди знаходиться на висоті 54 ° над місячним горизонтом, тобто ближче до зеніту, ніж до горизонту. Спробуємо визначити, наскільки високо над горизонтом видно Земля на фото. Кутовий розмір Землі на небі місяця відомий - 2 °. Порахувавши «діаметри Землі» до місячного горизонту, легко визначити, що на фото Земля знаходиться на висоті в 15 °, тобто, в 3,5 рази нижче, ніж належить. Як це пояснити?

НФСФ пояснює це тим, що розглянута місцевість насправді не рівнина, а досить крутий схил. Він піднімається круто вгору під кутом в 39 °. Тобто на фото ми бачимо Землю не над місячним горизонтом, а над гребенем якоїсь гори. Тоді кутова висота Землі над цим гребенем буде якраз дорівнювати 54 ° - 39 ° = 15 °. Здавалося б, вихід знайдено і питання вичерпано.

Але от в серіалі «Космічна одіссея» та у фільмі під назвою «На плечах гігантів», що розповідає про перебування на Місяці якраз астронавтів А-17, були показані ті ж види Землі над місячним горизонтом. При цьому деякий час камера по ходу фільму показує більш широкий вид місцевості. І тут знову Земля висить над обрієм на висоті тих самих 15 °, хоча ні про яке фотографування «вгору по схилу» мови бути вже не може. А це означає, що перед нами не названа НАСА місячна місцевість, тому що астрономи твердо знають, що у вказаному для А-17 місці посадки Земля висить над обрієм на висоті 54 °, тобто в 3,5 рази вище, ніж на цих пейзажах.

При такій розбіжності природно вважати, що ці «місячні» пейзажі зроблені на Землі. Тільки земне блакитне небо замінено чорним, і на ньому «встановлена» Земля (можливо, за тією ж методикою, як і на фотографії «Шмідт і прапор».


Зліт з Місяця
Де факел злітного двигуна?

При старті з Місяця модуль поділяється на дві частини. Нижня частина (посадковий щабель) залишається на Місяці і служить стартовою платформою для верхнього. Згідно НАСА, астронавти останніх місячних експедицій (починаючи з А-15) перед тим, як відправитися в зворотний шлях, встановлювали на Місяці осторонь від модуля автоматичні телекамери, керовані з Землі. Тим самим земляни отримували можливість побачити старт з Місяця.

Старт з Місяця показаний у відеокліпах НАСА і в фільмах. На кадрах фільму показано мить старту відразу після команди «запалювання». У всі боки летять якісь клапті. Роз'яснюють, що це летять обривки від шару теплоізоляції, яким була вкритий посадковий модуль. Їх розкидав струмінь газів, що виривався із сопла злітного двигуна.

Але ось що цікаво: коли злітна ступінь піднімається досить високо, то навіть на тлі чорного неба не видно ніякого газового струменя, який розпеченим факелом повинен виходити з сопла злітаючого модуля. Факт, несподіваний для багатьох.
Нема чому тут особливо дивуватися - вважають в НАСА і призводять фотографію ракети «Протон», яка стартує днем. Полум'я її факела ледве помітно. На місячних модулях «Аполлонов», пишуть вони, використовувалося схоже паливо, ось тому факел під злітаючим модулем і не видно.

Але, мабуть, шановні спеціалісти не помітили, що ракета злітає в яркий сонячний день, а місячний модуль на фоні неба не блакитного, а абсолютно чорного. А в темряві ночі ми не тільки факел від ракетного двигуна, а й світло кишенькового ліхтарика за кілометр побачимо.

Тоді чому під злітаючим на тлі чорного неба місячним модулем не видно факела від двигуна? Або у нього двигуна просто немає? А якщо так, то яка сила розкидав клапті того, що захисники називають термоізоляцією, і яка сила піднімає злітну щабель?

Вибуховий заряд розкидав клапті і ніяка це не злітна ступінь, а макет, який піднімають тросом.

Отже, багато чого (і відсутність факела, і вибуховий заряд) вказує на те, що зйомки епізоду ЗЛЬОТУ А-17, ШВИДШЕ ЗА ВСЕ, ВИКОНАНІ НА ЗЕМЛІ. У момент команди «запалювання» на платформі вибухає заряд, що забезпечує розліт клаптів термоізоляції, що відбувається нібито через включення злітного двигуна. Ніякого злітного двигуна насправді немає, тому немає й факела. «Злітна щабель» - це насправді всього лише макет, який піднімають вгору на тросі. При цьому погана якість зображення розглянутого епізоду зльоту і розмиті контури того, що злітає, заважають розгледіти, що злітає НЕ місячний модуль, а якась його подоба, тобто макет. Погана різкість служить і для того, щоб неможливо було розгледіти тонку нитку троса, на якому піднімається макет.

Далі буде, хоча читачу який з нами з перших публікацій і так все вже ясно...