Автор: Том Купер 30-03-2022 9:34:52

Українці застосовують високоточну повітряну зброю, а це погані новини для росіян

Залізнична війна в Білорусі триває: вже другий за три дні поїзд із російською воєнною технікою зійшов із рейок. На жаль, досі невідомо, де саме. Місцева влада затримує та допитує працівників.
З іншого боку, за останні кілька днів росіяни крилатими ракетами знищили чимало українських стратегічних запасів пального, заводів, потрібних для ремонту пошкодженої техніки, а також кілька складів зі зброєю. Ходять чутки, що це — а також втрати частини важкого озброєння — ускладнює проведення масштабних наступальних операцій Збройними силами України.
Вчора вранці (27.03) «вишестоящі органи» в Москві заявили, що було знищено чотири українських СУ-24 біля Чернігова (зокрема, один біля Ріпки та один біля Городні), а також збито один український Су-27 біля Краматорська.
Короткий аналіз: українські Су-24 працюють над Черніговом?.. Дуже цікаво! Особливо якщо врахувати, що два тижні тому «вишестоящі органи» заявляли про знищення 90% Повітряних сил ЗСУ, а згодом присягалися, що знищили більше одиниць бойової авіації, ніж Повітряні сили мали до початку війни.
До речі, вчора вони ще заявили, що також знищили 19 українських безпілотників. Я так собі думаю, це не просто безглузда цифра: це свідчення, що українці застосовують високоточну повітряну зброю, а це погані новини для росіян.
Єдиний випадок, який можна вважати «підтвердженим», — втрата одного українського МіГ-29 «десь біля Києва» вчора протягом дня. Доля пілота невідома — це трохи дивно, адже останнім часом Київ досить тісно контролює всі повідомлення у медіа.
Приблизно в цей самий час українці збили Су-30СМ біля Ізюма. Пілота цієї «Сушки», полковника Сєрґєя Косика, затримано; доля його навігатора/бомбардира невідома. Цей Косик служив у Сирії у 2017 році, тоді його підрозділ, 14-й винищувальний полк із курської авіабази, був озброєний літаками МіГ-29. Під час допиту він «підтвердив»: ВКС «скидають бомби за координатами», саме так, як я й писав кілька тижнів тому.
Але «не хвилюйтеся»: кажуть, ВКС уже мають підкріплення. Ходять чутки, що два тижні тому всі чотири вірменські Су-30МК та їхні екіпажі відправили воювати проти України. Відповідно, їх включено в один із підрозділів ВКС, озброєний літаками Су-30. Не певен, чи залучили екіпажі: за браком коштів, вдома вони майже не тренувалися (та вони ракети повітря-повітря лише минулого року отримали).
Певна річ, вірмени (дуже гаряче) все заперечують.
Нарешті, цими днями чимало балачок про те, що Україна отримала британські легкі засоби ППО Starstreak MANPAD. Не маю інформації, але «чуйка» підказує мені, що їх доставили ще пару тижнів тому: просто потрібен час, щоб навчити операторів, адже «Старстріки» доволі складно опанувати.
На західному воєнному окрузі росіяни вирішили залучити нового командувача для пошарпаних 35-ї та 36-ї загальновійськових армій на північний захід від Києва: генерал-полковник Олександр Чайко прилетів аж зі східного військового округу [це Далекий Схід, штаб у Хабаровську — пер.] і заходився перегруповувати 35-у армію біля Чорнобиля, тому наступальні операції на північний захід від Києва наразі припинилися. На доданому відео, здається, показано також прибуття свіжих підрозділів ВДВ у цю частину України. Можливо, призначати Чайка на західний округ було занадто пізно? Підтверджено, що вчора, 27 березня, українці повністю звільнили Ірпінь, а потім розпочали наступ на Бучу, зараз там тривають бої.
Повідомляють, що 26 березня російські війська покинули Славутич, проте «залишаються в безпосередній близькості». Може, 41-а армія просто не має достатньо військ, щоб утримувати там гарнізон?
Чернігів продовжують варварськи бомбардувати й обстрілювати з артилерії. Згідно зі звітами, там щодня гине більш як 200 цивільних.
Оскільки український Генштаб 27 березня заявив, що атаку 90-ї танкової дивізії на Бровари відбито, мені стало зрозуміло, що підрозділи 2-ї російської армії, котра розгорнута далі на південний схід уздовж траси Н-07 [Київ – Суми], потроху «тануть, як роса на сонці» [ред. – перекл.]. Звісно, мінімум дві батальйонні групи 90-ї танкової дивізії росіян і далі перебувають північніше на трасі М-01/Е95 [Київ – Чернігів], проте якщо рухатися на схід бачимо, що 2-а мотострілецька дивізія РФ просто «зникла»: принаймні на звичному місці в напрямку на Суми її немає. Або, краще сказати: українські сили тепер там, де росіяни були всього 4–5 днів тому. Українці, спільно з Грузинським легіоном, до речі, захопили масу російської техніки, покинутої в різних селах уздовж траси Н-07 від Гоголева до Лук’янівки чи й до Прилук (які залишаються під українським контролем). А це означає: навіть якщо в цій частині України й залишилася злагоджена оборонна лінія росіян, то хіба десь між Богданівкою на трасі М-01 і… можливо, але не певен, Новою Басанню чи, що ймовірніше, Брагинцями (на північ від Нової Басані).
Далі на схід [південний схід – перекл.]… стан російської 1-ї танкової армії, видається, такий же, як і 2-ї загальновійськової. Українці повідомили, що командувач 13-го танкового полку (4-та дивізія) застрелився 26 березня: того ж дня вони зняли облогу Лебедина й атакували північніше Охтирки. Відтак, взяли під контроль трасу Н-12 й тепер шлях вільний від Сум аж до Полтави на півдні! Ще далі на схід українські підрозділи звільнили Велику Писарівку, що вже на кордоні з Росією й продовжили рейд на північ вздовж Р45 до Мезенівки та Краснопілля, які вже два дні як вільні. А це означає, що частини ЗСУ глибоко вторглися в лівий фланг 4-ї та 47-ї танкових дивізій і 27-ї мотострілецької бригади росіян і заходять в глибокий тил 2-ї мотострілецької! [Всі ці підрозділи РФ облягають Суми зі сходу – перекл.]. Мені важко в це повірити, але це факт.
Так, все це можна назвати «повним колапсом» двох російських армій на 300-кілометровому відтинку території на схід від Києва й до російського кордону.
Так, ми знаємо, що 2-а загальновійськова та 1-а танкова армії зазнали значних втрат ще в перші тижні війни, але, вибачте, раніше я не мав підтверджень, що обидві «повністю знищені». Для цього було б потрібно розгорнути в даному районі значно мобільніші й більші кількісно українські сили аніж те що ми там зараз бачимо (головним чином, піхота). Втім, я залишаюсь при думці, що росіяни поступово відтягують сили до кордону, щоб потім перенаправити їх на південь, як я описував у попередньому звіті. А українці намагаються їх переслідувати, але лише час від часу ловлять якісь російські ар’єргардні частини .
Росіяни обстрілюють Рубіжне та Сєвєродонецьк упродовж цілого дня і так п’ять тижнів поспіль. А змін у цьому районі жодних. От хіба на південний захід від Горлівки вони атакували Пантелеймонівку [це на лінії розмежування – перекл.]. Це не дуже добре для українських сил: якою б добре організованою та фортифікованою «вглиб» не була їхня оборона, тепер тут прорив, який варто ліквідувати.
Останні два дні генерал Мізінцев (8-а загальновійськова армія) продовжує сунути підрозділи кадировців та росгвардії зі сходу в район Азовсталі. Кадиров з’явився в Маріуполі, але лише для підняття духу своїх частин [доведено, що він там не був – відео зняли деінде – перекл.]. Тим часом «Азов» заявляє про «запеклі» бої, що означає важкі втрати з обох боків. Начштабу «Азова» Богдан Кротевич заявив, що гарнізон тримає позиції – у мене також не має жодних підтверджень, що росіяни хоча б кудись просунулися в місті упродовж останніх двох днів.
Жодних значних новин і з-під Херсону. Хіба що один літак російських ВКС неперехопленим пролетів до Одеси. Однак, інфільтрація українських військ у напрямку до міста [це про Херсон – перекл.] така значна, що російська 49-а армія зараз не може розвивати наступ узагалі