Автор: Юрій Ситник 10-01-2016 14:32:33

Місто Гріха.

- Львов будєт городом бариг і бл@дєй, - такий вердикт колись виніс "Батя" моєму рідному місту. І хоча пахан Уркаїни в екзилі десь оббиває царські пороги, дєло єво, таксскзать, цвіте й пахне. Пахне отим неповторним ароматом львівської Полтви.

- П-а-адумаєш, нєльзя мєню с сабой взять, што лі, - обурювалася відвідувачка котроїсь центрової кафешки, на вимогу офіціантки повернути спіонерене зі столу, гарно оформлене меню.

- Ой, сматрітє, как прікольна!, - лунає центральними вуличками святкового Львова...

Поважні львівські пані потайки хрестяться, згадуючи оповіді своіх бабусь про перших совітів, розмішуючи ногами якусь брудну пасту в натовпі туристів поміж шеренгами мерських уніфікованих дерево-шопів на різдвяній ярмарці.

- Дєвачка, єщьо водачкі!, - львівські офіціанточки чують вже частіше, ніж "прошу філіжанку кави"...

Думаєте я проти Львова туристичного і маю алергію на вєлікій і магучій?
Каюся, з приємністю читаю російською і не уникаю нагоди повправлятися в усній вимові, мене не доводить до нервового зриву бойовий суржик, але та російська, яку іноді чую краєм вуха в центрі Львова... Важко підібрати слова - але чомусь вона якась хамовито-вересклива в жіночому виконанні і нахабно-вульгарна в чоловічому. Мої російськомовні друзі та знайомі говорять якось зовсім по-іншому.
Чомусь ріже вухо парєбріком оцей "туристочно-російський"...

Не маю жодного упередження і щодо туристів. Навпаки, тішуся коли читаю чи чую щире захоплення моїм містом...

Але на думку приходить розважливий і респектабельний, окрім кількаденної оргії під назвою гей-парад, коли "веселкові" злягаються просто на вулиці, стародавній Кельн. Місто, до поліції якого поступило десь зо 200 заяв від місцевих мешканок про насильство та пограбування у новорічну ніч.

До чого тут одне до іншого, - так? Хвильку терпіння.

Мені не подобається, коли гості себе ведуть як господарі, з перспективою стати вашими співмешканцями назавжди. Сьогодні цими гостями є вже не лише туристи, а й переселенці. Знову ж таки, я "за" двома руками, аби допомогти жертвам війни під назвою АТО. Особливо тим, хто постраждав захищаючи рідну землю від кадиро- чи якуто-русо-турісто. Але...

Але, "Отечество на язиці, а в серци облуда.", як казали років двісті назад галичани. На сайті Львівської міськради ви можете почитати, як "з бариги мер" усіх львівців, своїми ручками привида (котрі нічого не крали) урочисто вручив ключі й документи на помешкання учаснику так званого АТО, а насправді герою неоголошеної війни, інваліду 2-ї групи Руслану Філіпсонову.

Чоловік, який мужньо перетерпів понад 50 (!) операцій, вартує значно більшої подяки від держави ніж однокімнатне помешкання. Проте, на фоні тисяч інших скалічених війною, котрі від держави не отримали практично нічого, це вже добре.

А знаєте що зле? Загалом, у багатоповерхівках Львова, 14 сімей загиблих, троє скалічених і двоє інвалідів війни отримали квартири. Коштувало це житло 18 млн.грн. З них 15,9 млн. - це кошти державного бюджету, а 2,5 млн. грн. - міського. Всього два і пів мільйона гривень львівської громади.
Як стверджують деякі ЗМІ: 2,5 млн.грн. - це саме така сума, яку заробила на "різдвяній ярмарці" фірма сонцесяйного мера. Це приблизно три такі однокімнатні квартири, як та, ключі від якої, під камери придворних журналістів, пан мер передав Руслану Філіпсонову.

Львівці в екстазі - який файний, сердобольний і щедрий мер. А скільки таких, хто гидливо скривиться від мародерства та піару на крові?

Скільки місто недоотримало одного лише інвестиційного внеску від будівництва торгівельного центру "Форум"? Що там пишуть в'їдливі журналісти?
200 мільйонів гривень? Будемо толерантні. Нехай сто. А це 120 однокімнатних квартир для наших воїнів та їхніх сімей...

Місто переживає будівельний бум. Десять відсотків квартир мало би поступити у власність громади міста. Як мінімум. Повірте на слово, доведу елементарно - не хочу забирати час читача. Десять відсотків від нинішніх напів- і відверто незаконних новобудов - це вже тисячі квартир...

Не буду втомлювати - спробую все звести до спільного знаменника.

Хто завтра стане щасливими власниками тисячів квартир у тих архітектурних покручах, якими стрімко забудовується кавово-фестивальне місто?
Хто заробляє на тих мільйонах русо-мовно-турісто, котрі потрєбують водкі, дєвок і позитивних емоцій?

Ви будете здивовані, скільки мільйонів щоденно перепомповує Львів на рахунки офшорів, власниками яких є такі нелюбимі у Львові регіональні нардепи та друзі напівлегітимного Януковича. Факти? Маю. Документальні. Але на все свій час.

Не здивуюся, якщо сьогодні, десь, на якійсь бізнес-конференції, самовпевнений московський ділок, за бокалом пива скаже своєму новому знайомому з Кельна про Львів, точнісінько так, як мені сказав десять років тому один москвич, під час девелоперської конференції в Стамбулі, про "свой город" - Маямі у штаті Флорида :
- Братуха, прієзджай к нам! Какой інастранний язик?! Ето уже русскій город, там всє наш язик уже виучілі - в магазінах, рєстарана, всьо на русскам...

Я "за" туристів, але проти "дєвка, падай-ка водачкі!" у мережі кав'ярень, де російська є рідною для її фактичних власників. Я за російську мову, але не як мову заїзджих панів на фоні україномовної тубільної прислуги. Я за розбудову міста, але проти знищення його архітектурного силуету, сформованого поколіннями багатьох львів'ян...

Львів починає мені нагадувати таке собі місто Гріха. Такого собі провінційного і рагульського Гріха. Я не святоша, але не хочу жити у майбутньому Содомі, коли після тотальної рагулізації нас накриє хвиля европеїзації з кадиро-туристами та їх "друзями" з ІДІЛ. Остання фраза написана цілком усвідомлено.

Фантазую? Дав би Бог...