Read Only Memory Modified - міняємо стереотипи
Головна Історія Релігія Держава Наука Техніка Природа Еволюція Особистість Неймовірне Комп'ютер Різне Моя стаття Про нас





Останні 10 коментарів

Kachalkival: Приветствую ... молодые мамы вам будет интересно узнать о -

Чесний: І це чмо хоче в президенти!!! Гидко. А ще противніше, що в Україні є відповідний електорат, який ще за це проголосує і який ненавидітиме Україну поки не здохне.

Як що: Супер

Печиво Я: Очень интересно.для росказа то что нужно.Спасибо

Леся: Цікаво почитати. Були на місці поховання біля с. Капулівка. Місце, яке своєю атмосферою вражає! Місце спокою та умиротворення!

Андрій: Цікавий фільм. Думав все знаю з історії, а тут багато невідомих фактів відкрив для себе. Дякую!

Ольга: Підтримую, Іване! Але біда в тому, що ця вся обмоскалена гниль масово переселяється вже й сюди за Збруч. І тут теж кругом їхній язик та хамство. Поки мужики не почнуть за їх язик

Іван: Приїхав в Київ перший раз після Майдану. Мене немов ножем по живому - суцільний расеянський мір. З ким не заговориш - рассеянін. Для себе вирішив - ніяких більше слів про російсь

Анна: Было интересно почитать! Много нового узнала!)

Андрій: Краще би вже весь той русскій мір виїхав кудись назавше

5 найбільш відвідуваних

Сімейно- побутове життя населення Західної Європи в період Середньовіччя.

Ким насправді був Іван Сірко? Містика та факти.

Русь і Московія, слов'яни і татари. Невідома справжня історія нашого минулого.

15 міфів російської історії - правда і брехня. Альтернативна історія Русі.

Как Московия украла историю Киевской Руси-Украины (доклад доктора исторических наук)

5 найбільш обговорюваних

Ким насправді був Іван Сірко? Містика та факти.

Как Московия украла историю Киевской Руси-Украины (доклад доктора исторических наук)

15 міфів російської історії - правда і брехня. Альтернативна історія Русі.

Пять главных советских мифов о Великой Войне

Колесо гигантов: загадочный Руджм эль-Хири


Напишіть свою статтю
без реєстрації та цензури!
Натисніть меню "Моя стаття"
Автор: Тарас Паньо 19-02-2015 12:20:45

Чим загрожують Путіну миротворці ООН

picture

Рішення РНБО звернутися до ООН з проханням про введення миротворчого контингенту в зону конфлікту на Донбасі, ймовірно, не викличе захоплення в українському парламенті – але необхідну кількість голосів все-таки збере. Країна втомилась від війни, і стоїть на грані економічного колапсу – і всі це розуміють.

Окрім того, миротворці завтра не приїдуть. Процедура визначення розмірів, складу і мандату контингенту – з наступним складанням фінплану, проведенням тендерів на постачання і т.д. і т.п. займає як мінімум п’ять-шість місяців – хоча інколи і довше.

Але у випадку з Донбасом, навіть зважаючи на важливість та розмах проблем, все може вийти іще довше, ніж завжди. По тій простій причині, що в Радбезі ООН, який визначає національний склад і розміри миротворчого контингенту, є Росія, яка бачить можливу миротворчу операцію в максимально простий спосіб. Котрий полягає в тому, що російські війська, які і так вже на місці, міняють ДНРівські прапорці на сині знамена з написом "UN", і Росія починає отримувати компенсацію за діяльність своїх солдатів на Донбасі з ООН-івського бюджету. Красивий і вигідний спосіб підлатати фінанси великої країни. Для можливості використовувати красиве словосполучення "багатонаціональні сили" до контингенту запропонують додати трохи представників Білорусі і Казахстану.

Проте навчені гірким досвідом Абхазії, де аналогічне миротворництво Росії закінчилось фактично остаточною анексією, решту членів Радбезу бачитимуть собі цю місію у дещо інший спосіб, і кількість російських учасників місії спробують мінімізувати. Оскільки для рішення потрібен консенсус, то в результаті вийде довгий торг, який, ймовірно, забере іще місяць-другий. В результаті цілком може вийти справді багатонаціональний – і не дуже скоординований колектив росіян та представників Західної Європи. Якщо ж в контингент потраплять, приміром, ще й поляки – то тут доведеться дивитись в обидва ока, щоб миротворці не зайнялись з'ясуванням стосунків між собою.

Тому на скоре й радикальне припинення боїв мешканцям Донбасу – по обидві лінії фронту – розраховувати, на жаль, не доводиться.

А з геополітичної точки зору, рішення про введення ООН-івських миротворців – це демонстрація Києвом тихої, невисловленої, але сформованої готовності відмовитись від Донбасу якщо й не назавжди – то на багато-багато років. Прикладів щасливої реінтеграції території із замороженими конфліктами після "миротворення" ООН – вкрай небагато. Що обов’язково запишуть владі у пасив власні громадяни-виборці. Особливо з числа тих, що готові "йти до перемоги" – по можливості, не встаючи з дивану.

В будь-якому разі, після введення "блакитних касок" Москві, для уникнення повної катастрофи "проекту Новоросія", доведеться відправляти вже не десятки – а сотні конвоїв, і не зі свіжим пальним для танків, а зі всім, що необхідно для існування химерних квазідержавних утворів, зліплених сепаратистами за кремлівською вказівкою.

І якщо подібний сценарій, у випадку, приміром, з Абхазією Кремль цілком задовольняв, то отримати на баланс ДНР, ЛНР і їхнє "народне ополчення" на додачу – особливо тепер, коли ці території нагадують знімальний майданчик для фільму про наслідки третьої світової – Москва явно не мріє. Надто великий масштаб – і надто дешево коштує нафта, щоб були хоч якісь шанси ефектно скористатись наслідками зовсім немаленької і не надто переможної війни.

Власне, загроза з боку Києва "повісити" фактично окуповані території на баланс агресора, при тому не відмовляючись від своїх на них прав – в цьому, власне, і є сильна стратегічна сторона рішення РНБО, бо все решта в цій історії – це більш чи менш болісні компроміси. Чи змусить подібний хід Москву піти на зниження градусу конфлікту – покаже час. А поки що Росія і проросійські сепаратисти, які з самого початку конфлікту ніби й не заперечували проти введення миротворців, раптом засумнівались у тому, чи хочуть вони подібного сценарію зараз.

Проте, якими б не були наслідки ймовірного введення миротворців у зону конфлікту, рішення про їх залучення до припинення вогню – це нарешті реальний і осмислений крок української влади. Чи не перший за останні півроку дипломатичних демаршів, очікування на американську зброю і героїчного стояння на блок-постах.

Будемо сподыватися, що цей рішучий, хоч і не надто популярний крок Банкової не останній, і стратегічна ініціатива, яка впродовж останнього часу знаходилась в руках Путіна, потроху перебирається і до Києва. Володіючи цією ініціативою, можна намагатись грати проти Москви на випередження – хоч в дипломатичному, а хоч і у військовому плані, а не тільки розповідати про "блискучу перемогу української зброї" на Дебальцівському плацдармі.


Коментарі


Ваш псевдонім (від 3 до 30 букв кирилиці з пробілами)

Введіть коментар (кирилиця та знаки пунктуації до 2000 символів)


Copyright © 2013. http://www.romm.net.ua
All Rights Reserved. Email: romm@meta.ua