Read Only Memory Modified - міняємо стереотипи
Головна Історія Релігія Держава Наука Техніка Природа Еволюція Особистість Неймовірне Комп'ютер Різне Моя стаття Про нас





Останні 10 коментарів

Андрій: Цікавий фільм. Думав все знаю з історії, а тут багато невідомих фактів відкрив для себе. Дякую!

Ольга: Підтримую, Іване! Але біда в тому, що ця вся обмоскалена гниль масово переселяється вже й сюди за Збруч. І тут теж кругом їхній язик та хамство. Поки мужики не почнуть за їх язик

Іван: Приїхав в Київ перший раз після Майдану. Мене немов ножем по живому - суцільний расеянський мір. З ким не заговориш - рассеянін. Для себе вирішив - ніяких більше слів про російсь

Анна: Было интересно почитать! Много нового узнала!)

Андрій: Краще би вже весь той русскій мір виїхав кудись назавше

Оля: Стидно би вже було цим дебілам називати себе українцями. Вже півбіди тут, між сваімі, та й то бажано не прилюдно спілкуйтеся на мові вбивць ваших дітей. А ні, руський мір треба щ

Виктор Свит: Те,що написано 1сториком-було мною прочитано в ориг1нал1 ще на початку 90-х,а написано ще .десь у 80-т1 1сториком-вчителем,одним 1з орган1затор1в НародногоРуху в Укра1н1 Олегом Я

Адмін: На цьому сайті не фіксується авторство і кожен може публікувати як своє, так і чуже. Хто саме опубліковує статтю мені теж не відомо нічого, окрім вигаданого псевдоніму. Хоча теж

Віктор Пражмовський: Хоч би джерело вказали, звідки передерли. Совість є?

Андрій: А їм і вибиратися не потрібно. Наша доморощена москальня сама скоро доб'є все навколо і навіть не треба кричати Путя приди. Кожен день куди не зайди - москальське блядство, телев

5 найбільш відвідуваних

Сімейно- побутове життя населення Західної Європи в період Середньовіччя.

Ким насправді був Іван Сірко? Містика та факти.

Русь і Московія, слов'яни і татари. Невідома справжня історія нашого минулого.

15 міфів російської історії - правда і брехня. Альтернативна історія Русі.

Как Московия украла историю Киевской Руси-Украины (доклад доктора исторических наук)

5 найбільш обговорюваних

Как Московия украла историю Киевской Руси-Украины (доклад доктора исторических наук)

15 міфів російської історії - правда і брехня. Альтернативна історія Русі.

Пять главных советских мифов о Великой Войне

Колесо гигантов: загадочный Руджм эль-Хири

Ким насправді був Іван Сірко? Містика та факти.


Напишіть свою статтю
без реєстрації та цензури!
Натисніть меню "Моя стаття"
Автор: настя 24 28-05-2014 16:51:42

Сімейно- побутове життя населення Західної Європи в період Середньовіччя.

picture

Сімейні стосунки складалися на принципі влади чоловіка. На півночі Франції майновими відносинами і опікою дітей розпоряджався чоловік. На півдні затвердилася сильна батьківська влада, але існував роздільний режим майна. У Німеччині родина мала патріархальний характер, в Англії також, але жінка-селянка в Англії була більш вільна, ніж дружина феодала. Вона злагоди сама розпоряджатися своїм майном, укладати договори і займатися торгівлею. Поступово зароджується епоха нового часу, відлік якої ведеться від 40-50-х років XVII століття. Уявлення про шлюб пережили в середньовічній Франції глибокі метаморфози. Всупереч поширеним судженням аж до кінця XIII ст. модель моногамного церковного шлюбу не набула монопольного становища. В умах людей зберігалося традиційне уявлення про можливості співіснування різних видів подружніх союзів. Особливо глибоко ця концепція була вкорінена в середовищі знаті, та й іншим соціальним групам вона не була чужа. Це накладало глибокий відбиток на матримоніальну поведінку.
Католицька церква «визнала» шлюб досить пізно. У раннє середньовіччя серед християн користувалися найбільшим поширенням погляди на шлюб, сформульовані на основі новозавітних текстів св. Ієроніма (347-430 рр.) та папою Григорієм Великим (530-604 рр.). Ці отці церкви бачили в будь-якому шлюбі насамперед повторення «первородного гріха», здійсненого прабатьками роду людського Адамом і Євою. Тому будь-які шлюбні союзи рішуче засуджувалися, і справді гідними християнами вважалися лише ті, хто відмовлявся від шлюбу. Показово, що ця точка зору певною мірою не втратила свого впливу і в наші дні: як відомо, благодать священства у католицькій церкві дарується тільки людям, які дали обітницю безшлюбності.
Вже за часів св. Ієроніма існувало й інше трактування настанов Святого Письма, що стосувалися шлюбу. Вони належала Августину Блаженному, єпископу Гіппонському (354-430 рр.). Визнаючи вищість незайманих над одруженими, Августин стверджував проте, що в законному шлюбі «плотські втіхи» перетворюються з смертного гріха в гріх, який можна пробачити, важливо лише, щоб вони мали місце не заради насолоди, але тільки з метою народження собі подібних, частина яких, ведучи праведне життя, могла б згодом замінити в раю занепалих ангелів. Ця концепція Августина була офіційно схвалена церквою порівняно пізно - на початку IX ст. І тільки тоді церковний шлюб став ширше поширюватися в народних масах.
Особливо специфічним було уявлення про шлюб в каролінгський період. Моногамний шлюб не був тоді загальноприйнятий. Протиставлення подружніх відносин, що реалізуються в рамках церковного союзу і поза ними, ще не стало звичайним. До цього часу у Франції існували дві матримоніальні традиції - пізньоантична і давньогерманська. Жодна з них не виключала одночасного існування двох-трьох видів подружніх союзів. Вони різнилися за своєю престижністю, але жоден з них не мав нічого спільного з моногамним християнським шлюбом. Знайоме нам поняття «шлюб» просто відсутнє. Терміном, який пізніше служив для позначення шлюбу, називали в ту пору більш-менш тривалий подружній статевий союз, що нерідко співіснув з якою-небудь іншою формою співжиття чоловіків і жінок, також визнаної в праві.
Не було тоді і звичного для нас поняття «сім'я». У середовищі простолюдинів домогосподарські групи часто-густо включали, крім подружжя та їхніх дітей, родичів батька (чи матері), а також тимчасових співмешканок глави дому та їх дітей. Частенько «одним домом» жило кілька подружніх пар, пов'язаних спільним предком. Особливо був помітний пріоритет кровноспоріднених зв'язків перед матримоніальними в середовищі аристократії. У замках, що належали знаті, подружжя жило разом з численним почтом, що включав насамперед кровних родичів. Церква брала участь у процедурі одруження, як правило, тільки тоді, коли справа стосувалася королівських сімей. Але і в королівських сім'ях аж до VIII ст. словом «дружина» (uxor) могли назвати не тільки офіційну дружину, а й інших співмешканок короля. Шлюби ж простолюдинів, та й багатьох знатних укладались здебільшого без участі священика.
Подружнє життя починалася часто-густо поза і до церковного шлюбу і в усякому разі не пізніше 20 років. Це забезпечувало високу шлюбність, що істотно перевищувала за своїм рівнем ту, якій відповідала частка офіційних церковних шлюбів. Реальне число неодружених людей шлюбного віку навіть серед чоловіків мало своєю верхньою межею 15-20% у селян і, мабуть, було ще нижче у знаті.
Природним наслідком цього був ранній початок дітородного періоду і дуже висока народжуваність. Проте до дорослого віку доживала лише частина дітей: дитяча смертність навіть у спокійні часи не опускалася нижче 55%. Пояснювалося це не тільки матеріальними труднощами в житті основної маси населення або ж нерозвиненістю медичних знань. Не менше (якщо не більше) значення мала відсутність у масовій картині світу установки на ретельне виходжування дітей. Недбалість у відношенні до них, парадоксальним чином вживаючись з материнською любов'ю, особливо згубно позначалася на долі новонароджених. Типове для людей нового часу уявлення про дітей як про «епіцентрів» сімейного життя відсутнє тоді повністю, так само як і новоєвропейська концепція сім'ї в цілому.
Сімейні зв'язки ще не цілком взяли гору над кровноспорідненими. Виникнення в результаті «розімкнення» сім'ї заважало виникненню всередині неї емоційного клімату, здатного стимулювати виходжування хворих, немічних або старих. Через високу дитячу смертність, значну смертність матерів при пологах і стислості життя дорослих частка бездітних сімей не опускалася в каролінгський час нижче 20-30%. В результаті природний приріст, мабуть, не перевищував 0,1% на рік. Мінімальна для IX ст. оцінка чисельності населення Франції (в сучасних кордонах) становила 3-5 млн. осіб.
Християнська концепція моногамного нерозривного шлюбу отримує визнання у Франції (як і в інших західноєвропейських країнах) лише в XII-XIII ст. Тільки в цей час шлюб зараховується до основних християнських таїнств. У процедуру одруження включається і церковне благословення. Однак для більшості сучасників церковне трактування понять «шлюб» і «дружина» ще довгий час залишається досить чужою. Неможливість поєднувати церковний шлюб з іншими формами подружніх союзів або тим більше нерозривність церковного шлюбу здавалися не тільки незвичними, але і невиправданими.
У період підйому французького феодалізму - в XI-XIII ст.- ситуація змінюється на краще. Шлюбність залишається досить високою, зокрема, у зв'язку з тим, що поряд з розповсюдженням церковних шлюбів зберігаються вільні форми шлюбу. Незважаючи на включення шлюбу в число основних християнських таїнств, він ще не став органічним елементом прийнятої картини світу, не перетворився у мирян в незаперечний внутрішній імператив. Приблизно з середини XIV ст. у Франції почався новий період середньовічної історії. Лиха, пов'язані з чумою, частими неврожаями і війнами, призвели до загибелі 30-40% населення і загострили внутрішню кризу суспільства. Саме на цей час припадає і перелом у поглядах на шлюб. Моногамний християнський шлюб стає єдиною визнаною в суспільній свідомості формою шлюбу. Всі інші його форми, хоча і не зникають, розглядаються як відхилення, що заслуговують осуду.
Різко змінюється ставлення до людського життя. У період, коли смерть від хвороби або на війні підстерігала всіх і кожного, однією з основних цінностей стає здоров'я. Збереження власного здоров'я, виходжування дітей, боротьба із недугами займають все більше місце в помислах людей різного соціального і майнового статусу.
Відзначу також, що в демографічній динаміці середньовіччя, яка відображена в тексті та додатках роботи, можна побачити не тільки сухий баланс числа народжень і смертей, але й сповнену внутрішнього драматизму боротьбу життя і смерті у французькому середньовічному суспільстві.


Коментарі


Ваш псевдонім (від 3 до 30 букв кирилиці з пробілами)

Введіть коментар (кирилиця та знаки пунктуації до 2000 символів)


Copyright © 2013. http://www.romm.net.ua
All Rights Reserved. Email: romm@meta.ua