Останні 10 коментарів
RiannHic: Паркетная доска из дуба является одним из самых популярных материалов для напольных покрытий благодаря своей прочности, естественной красоте и долговечности. В этой статье мы доско
антирус: російська мова в Україні має бути заборонена так щоб ті східняки і даунбасія думати боялись нею.
Оксі: Книга буде в топі. Яке ж там дійсно пекло. За це росіяни мають бути теж в пеклі і всі хто їх підтримує
Киянка: А ще я хочу, щоб у всьому світі за російське слово російське чувирло били так, щоб воно більше не розмножувалося. Вибачте за культуру висловлювання, але інакше не дійде
Вадим Аксенов: Вранье. Может и что-то покупал, но воровал миллиардами и вся его команда тоже. И не смейте говорить, что Зеленский тоже ворует. У него самая честная команда
Історик: В Україні основна маса людей - жертви Кашперовського. Логічне мислення у них відсутнє як і здатність самонавчатися. Тому основне джерело свідомості - телевізор. Тому телевізори м
Денис Київський: Українець зрозуміє і виключить рускій мір з свого життя, але є ще діти асвабадітєлєй, які ніколи не зроблять це, бо ненавидять Україну і готові її зрадити і дехто і чекає окупант
Черников Вася: А почему нет Липецкой фабрики? И как трубу с Медведчуком украсть хотел? И уголь в ЛНР ДНР воровал. Надо всю правду писать
Оксана Володимирівна: Від відокремлення філії швейної фабрики від основного заводу, вона не почне виробляти холодильники. Але український народ в основній масі затурканий і що агент КГБ на проповіді с
Галя: Все російське повинне бути знищене, в тому числі і їх бидлокультура. А всі їх дикі племена закриті непрохідним кордоном без права виїзду в цивілізований світ
5 найбільш відвідуваних
Армия России - патриоты или фашистский сброд
Сімейно- побутове життя населення Західної Європи в період Середньовіччя.
Ким насправді був Іван Сірко? Містика та факти.
15 міфів російської історії - правда і брехня. Альтернативна історія Русі.
Русь і Московія, слов'яни і татари. Невідома справжня історія нашого минулого.
5 найбільш обговорюваних
Українське Різдво не має ніякого стосунку до юліанського чи григоріанського календарів!
Кардіохірург розказує про справжні причини серцевих захворювань
«Добро пожаловать в ад!». Год, 8 месяцев и 26 дней в плену российских боевиков провела учительница
Ким насправді був Іван Сірко? Містика та факти.
Пост поляка - «Не кажіть поляку, як він має ставитися до українців та росіян і що про них думати…»
Напишіть свою статтю без реєстрації та цензури! Натисніть меню "Моя стаття"
|
Автор: настя 24 28-05-2014 16:51:42
Сімейно- побутове життя населення Західної Європи в період Середньовіччя.
Сімейні стосунки складалися на принципі влади чоловіка. На півночі Франції майновими відносинами і опікою дітей розпоряджався чоловік. На півдні затвердилася сильна батьківська влада, але існував роздільний режим майна. У Німеччині родина мала патріархальний характер, в Англії також, але жінка-селянка в Англії була більш вільна, ніж дружина феодала. Вона злагоди сама розпоряджатися своїм майном, укладати договори і займатися торгівлею. Поступово зароджується епоха нового часу, відлік якої ведеться від 40-50-х років XVII століття. Уявлення про шлюб пережили в середньовічній Франції глибокі метаморфози. Всупереч поширеним судженням аж до кінця XIII ст. модель моногамного церковного шлюбу не набула монопольного становища. В умах людей зберігалося традиційне уявлення про можливості співіснування різних видів подружніх союзів. Особливо глибоко ця концепція була вкорінена в середовищі знаті, та й іншим соціальним групам вона не була чужа. Це накладало глибокий відбиток на матримоніальну поведінку.
Католицька церква «визнала» шлюб досить пізно. У раннє середньовіччя серед християн користувалися найбільшим поширенням погляди на шлюб, сформульовані на основі новозавітних текстів св. Ієроніма (347-430 рр.) та папою Григорієм Великим (530-604 рр.). Ці отці церкви бачили в будь-якому шлюбі насамперед повторення «первородного гріха», здійсненого прабатьками роду людського Адамом і Євою. Тому будь-які шлюбні союзи рішуче засуджувалися, і справді гідними християнами вважалися лише ті, хто відмовлявся від шлюбу. Показово, що ця точка зору певною мірою не втратила свого впливу і в наші дні: як відомо, благодать священства у католицькій церкві дарується тільки людям, які дали обітницю безшлюбності.
Вже за часів св. Ієроніма існувало й інше трактування настанов Святого Письма, що стосувалися шлюбу. Вони належала Августину Блаженному, єпископу Гіппонському (354-430 рр.). Визнаючи вищість незайманих над одруженими, Августин стверджував проте, що в законному шлюбі «плотські втіхи» перетворюються з смертного гріха в гріх, який можна пробачити, важливо лише, щоб вони мали місце не заради насолоди, але тільки з метою народження собі подібних, частина яких, ведучи праведне життя, могла б згодом замінити в раю занепалих ангелів. Ця концепція Августина була офіційно схвалена церквою порівняно пізно - на початку IX ст. І тільки тоді церковний шлюб став ширше поширюватися в народних масах.
Особливо специфічним було уявлення про шлюб в каролінгський період. Моногамний шлюб не був тоді загальноприйнятий. Протиставлення подружніх відносин, що реалізуються в рамках церковного союзу і поза ними, ще не стало звичайним. До цього часу у Франції існували дві матримоніальні традиції - пізньоантична і давньогерманська. Жодна з них не виключала одночасного існування двох-трьох видів подружніх союзів. Вони різнилися за своєю престижністю, але жоден з них не мав нічого спільного з моногамним християнським шлюбом. Знайоме нам поняття «шлюб» просто відсутнє. Терміном, який пізніше служив для позначення шлюбу, називали в ту пору більш-менш тривалий подружній статевий союз, що нерідко співіснув з якою-небудь іншою формою співжиття чоловіків і жінок, також визнаної в праві.
Не було тоді і звичного для нас поняття «сім'я». У середовищі простолюдинів домогосподарські групи часто-густо включали, крім подружжя та їхніх дітей, родичів батька (чи матері), а також тимчасових співмешканок глави дому та їх дітей. Частенько «одним домом» жило кілька подружніх пар, пов'язаних спільним предком. Особливо був помітний пріоритет кровноспоріднених зв'язків перед матримоніальними в середовищі аристократії. У замках, що належали знаті, подружжя жило разом з численним почтом, що включав насамперед кровних родичів. Церква брала участь у процедурі одруження, як правило, тільки тоді, коли справа стосувалася королівських сімей. Але і в королівських сім'ях аж до VIII ст. словом «дружина» (uxor) могли назвати не тільки офіційну дружину, а й інших співмешканок короля. Шлюби ж простолюдинів, та й багатьох знатних укладались здебільшого без участі священика.
Подружнє життя починалася часто-густо поза і до церковного шлюбу і в усякому разі не пізніше 20 років. Це забезпечувало високу шлюбність, що істотно перевищувала за своїм рівнем ту, якій відповідала частка офіційних церковних шлюбів. Реальне число неодружених людей шлюбного віку навіть серед чоловіків мало своєю верхньою межею 15-20% у селян і, мабуть, було ще нижче у знаті.
Природним наслідком цього був ранній початок дітородного періоду і дуже висока народжуваність. Проте до дорослого віку доживала лише частина дітей: дитяча смертність навіть у спокійні часи не опускалася нижче 55%. Пояснювалося це не тільки матеріальними труднощами в житті основної маси населення або ж нерозвиненістю медичних знань. Не менше (якщо не більше) значення мала відсутність у масовій картині світу установки на ретельне виходжування дітей. Недбалість у відношенні до них, парадоксальним чином вживаючись з материнською любов'ю, особливо згубно позначалася на долі новонароджених. Типове для людей нового часу уявлення про дітей як про «епіцентрів» сімейного життя відсутнє тоді повністю, так само як і новоєвропейська концепція сім'ї в цілому.
Сімейні зв'язки ще не цілком взяли гору над кровноспорідненими. Виникнення в результаті «розімкнення» сім'ї заважало виникненню всередині неї емоційного клімату, здатного стимулювати виходжування хворих, немічних або старих. Через високу дитячу смертність, значну смертність матерів при пологах і стислості життя дорослих частка бездітних сімей не опускалася в каролінгський час нижче 20-30%. В результаті природний приріст, мабуть, не перевищував 0,1% на рік. Мінімальна для IX ст. оцінка чисельності населення Франції (в сучасних кордонах) становила 3-5 млн. осіб.
Християнська концепція моногамного нерозривного шлюбу отримує визнання у Франції (як і в інших західноєвропейських країнах) лише в XII-XIII ст. Тільки в цей час шлюб зараховується до основних християнських таїнств. У процедуру одруження включається і церковне благословення. Однак для більшості сучасників церковне трактування понять «шлюб» і «дружина» ще довгий час залишається досить чужою. Неможливість поєднувати церковний шлюб з іншими формами подружніх союзів або тим більше нерозривність церковного шлюбу здавалися не тільки незвичними, але і невиправданими.
У період підйому французького феодалізму - в XI-XIII ст.- ситуація змінюється на краще. Шлюбність залишається досить високою, зокрема, у зв'язку з тим, що поряд з розповсюдженням церковних шлюбів зберігаються вільні форми шлюбу. Незважаючи на включення шлюбу в число основних християнських таїнств, він ще не став органічним елементом прийнятої картини світу, не перетворився у мирян в незаперечний внутрішній імператив. Приблизно з середини XIV ст. у Франції почався новий період середньовічної історії. Лиха, пов'язані з чумою, частими неврожаями і війнами, призвели до загибелі 30-40% населення і загострили внутрішню кризу суспільства. Саме на цей час припадає і перелом у поглядах на шлюб. Моногамний християнський шлюб стає єдиною визнаною в суспільній свідомості формою шлюбу. Всі інші його форми, хоча і не зникають, розглядаються як відхилення, що заслуговують осуду.
Різко змінюється ставлення до людського життя. У період, коли смерть від хвороби або на війні підстерігала всіх і кожного, однією з основних цінностей стає здоров'я. Збереження власного здоров'я, виходжування дітей, боротьба із недугами займають все більше місце в помислах людей різного соціального і майнового статусу.
Відзначу також, що в демографічній динаміці середньовіччя, яка відображена в тексті та додатках роботи, можна побачити не тільки сухий баланс числа народжень і смертей, але й сповнену внутрішнього драматизму боротьбу життя і смерті у французькому середньовічному суспільстві.
Коментарі
Автор: Як що 16-09-2018 13:25:59
Супер
|
|